Вдали от суеты и шума городского
И многолюдных мостовых дорог,
В укромном уголке поместья Докторова
От устали наш брат для отдыха прилег.
Среди других поросший травкой холмик,
Чуть тронутый небрежною ногой,
такой же скромный, как и сам поломник,
Нашедший здесь последний свой покой.
Креста не видно, памятника тоже,
Он крест свой в жизни на плечах носил
И памятник себе во славу Божью
Стремился созидать насколько было сил.
Он жил не так, как многие собратья,
Не жил он, а горел, стремясь лишь всех любить,
Он рвался заключить весь мир в свои объятья,
Как будто в жизнь он две хотел вложить.
Встречал он часто на своей дороге
Колючки острые и жгучие ветры,
Усталый, он стремился в лучшие миры,
Прилег на одр и тихо умер в Боге.
С благоговением его похоронили
Друзья в тиши таинственных лесов,
Над ним деревья головы склонили,
И замер хор из птичьих голосов.
В объятия, как сына, принимая,
Природа-мать раскинула шатёр,
Его приход, слезясь благословляя,
Пред ним устлала зелени ковёр.
Весной поутру с листьев каплют слезы,
Искрясь в лучах проснувшейся зари,
И тихо шепчут меж собою розы
Уснувшему святые тропари.
И ароматом воздух напояя,
Цветы с черемух падают пред ним,
В его венец причудливо вплетая,
Зефир их стелет рукавом своим.
Предстанем же пред ним мы в знак почтенья
И головы смиренно обнажим,
И, с чувством нежности, за чудный дар спасенья
Творца сердечно возблагодарим.
13.11.63г.
Комментарий автора: Это стихотворение было написано по случаю посещения могилы брата Толи в с.Докторово Калужской области. Несмотря на свои молодые годы,он был любимым пастором. Умер, когда ему было всего 24 года.
В. Навлинский,
Эстония
Пожелание автора читателям прежде всего:
«Купи истину, и не продавай мудрости и учение и разума» Притчи 23:23
И еще: Еккл. 12:13 «Выслушаем сущность всего: Бойся Бога и Заповеди Его соблюдай, потому что в этом всё для человека».
Это было в 50-е годы прошлого века. Я был тогда студентом . О Боге я не задумывался, хотя и признавал Его существование. И вот однажды я был потрясен необыкновенным сном:
Раскрылись небеса, и рядышком с обычным четырехугольным столом, опершись о его краешек локтем, стоял и с глубокой скорбью смотрел на землю Иисус Христос. А на земле стояли трое: я и два моих двоюродных брата. Иисус, обращаясь к нам, печальным голосом трижды задал нам один и тот же вопрос: «До каких пор вы не будете веровать в меня?» Один из братьев опустил голову и не сказал ни слова, а второй расхохотался демоническим хохотом. Мое же сердце сокрушилось от жалости к Иисусу, что над Ним смеются, я разрыдался и проговорил, что я буду веровать. От рыданий и слез я проснулся и пробудил рядом спавшего студента. Так я стал верующим…
А что же сталось с моими братьями, возможно поинтересуется кто-то? – Они закончили университеты. Один из них, который к тому же ещё закончил и университет марксизма - ленинизма, отошел в Вечность первым. Он работал директором школы, но когда жизнь его подходила к концу, он, совершенно беспомощный, просил научить его молиться, и мы всё сделали, что могли, чтобы он получил спасение. И только одному Богу известно, открыл ли он своё сердце для Иисуса Христа. А тот, что хохотал… О, сколько лет в молодые годы мы с ним вели диспуты! Да, он смеялся. В Мае месяце 2010г. его не стало. Когда жизнь его приближалась к концу, искренне молился Богу, прося у Него прощение за неправильно прожитую жизнь. Он раньше тоже работал преподавателем и директором в школе. По специальности он был филолог, имел свою большую библиотеку, писал стихи и рассказы, но в конце сказал буквально следующие слова: "Филология загнала меня в гной". Вот такой итог человеческой гордости, а он-то говорил раньше, что таких умных людей, как он, можно пересчитать по пальцам.
"Никто не может прийти ко Мне, если кого не привлечёт
Отец Мой Небесный" (Иоан. 6:44) "Не вы Меня избрали, а Я вас избрал..." (Иоан.15:16).
17.июня 2020 года автор перешел в Небесные Обители, куда он так стремился, прожив на земле 85 лет. Много прошел, много пережил, оставил много духовного наследия. Да благословит Господь всех читающих строки, написанные его рукой.
P.S. Виктор Навлинский- Виктор Лукутин - это одна личность. Витей Навлинским его звали друзья с его родины - Навли, Брянской области. Лукутин - фамилия его мамы.
Прочитано 9829 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Красивая у вас поэзия! Окутывает. Обволакивает. Редко это. Сама поэт, знаю. Таких единицы. Комментарий автора: Благодарю за высокую оценку, сестра! Благослови Вас Господь!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
