Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Небесный вход - Людмила Солма *) Примечание в дополнение и пояснение:
1) Фотоиллюстрация взята из Интернета:
DreamWorlds.com
Duguay.com
2) эпиграфом здесь цитируется
последняя строка стихотворения "ОПРАВДАНИЕ"
из сборника "Изъ глубины воззвахъ...":
...Я люблю тебя тайное пламя,
Умудренная добрая боль:
Для меня ты – высокое знамя
И у райского входа пароль.
(Валерий Перелешин)
3) "старальцы" (страдальцы) - по аналогии высказывания
см. quote ORIGINAL от автора: СерГ (Форум Total DVD):
"Показать какие мы старальцы (а мы страдальцы от всего этого)"
