Косарі поміж трав розмахалися гострими косами.
Що їм квітка Твоя! Їм би впорати справу свою.
Я на ласку Твою сподіваюся, Спасе мій, Господи,
на ласку, на ласку, на Батьківську милість Твою.
Віра Божа одна - днів моїх незамінна супутниця -
що Ти мною завжди керуватимеш, Боже мій, Сам,
що Ти каменем став і в біді Ти за мене заступишся -
в косовиці лихій обмине мене гостра коса.
Недаремно ж бо Ти напував мене свіжими росами,
життєдайним дощем від посухи й від спеки зберіг,
переповнив мене псалмоспівами славними, Господи, –
щоб Тебе, Боже мій, квіт у лузі прославити зміг!
Ой, косарики вже відмахалися гострими косами.
Перед ними вцілівши, під ранішнім сонцем стою,
упиваюся ним і дзвінкими небесними росами,
славлю квітом Тебе за любов невичерпну Твою.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Из цикла: Пьеро со сломанным пером. - Георгий Тюрин В тебе есть всё: кротость и гордость. Впечатлительность и стойкость. Самоотверженность и самодостаточность. Робость и смелость. Мягкость и жёсткость. Нежность и твёрдость. Всё в равной мере.. Ты принадлежишь мне (не являясь моей собственностью). Давным давно я сделал тебя своей. Ни в одной сказке нет женщины, за которую сражались бы дольше и отчаянее, чем я сражался за тебя с самим собой. Так было с самого начала. Так повторялось снова и снова. И так, видно, будет всегда..
